Теми з мови
"Лексикологія. Фразеологія".
Лексичне значення слова
Лексичне значення слова – це те поняття, той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси, ознаки, взагалі всю повноту наших думок і мислення. Фактично, без слів ми не змогли б виражати свої почуття, своє бачення світу, не могли б спілкуватися одне з одним. Окрім лексичного значення, слова мають і граматичне значення, яке показує, що слово належить до певної частини мови та має граматичні ознаки.Наприклад, лексичне значення слова "млин" - споруда, що розмелює зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та інших видів енергії. Це значення ми знайдемо в будь-якому тлумачному словнику української мови. Граматичне значення слова "млин" - іменник, чоловічого роду, вжитий в називному відмінку однини, належить до другої відміни. Однак слід пам’ятати, що лише самостійні частини мови мають лексичне значення, а службові - лише граматичне.
Багатозначні й однозначні слова
Кожне слово зобов’язане своєю появою потребі назвати, позначити якийсь предмет, явище, особу, ознаку. Первинно, слова відповідали за значенням чомусь одному, тобто були однозначними, або моносемічними. Однак з плином часу виникали нові явища, предмети, ознаки, і люди помічали певну подібність між уже існуючими і щойно виниклими. Тому, замість того, щоб застосовувати нове слово, починали використовувати старе на позначення обох явищ, предметів, ознак, дій. Такі слова, що мають кілька значень науковці називають багатозначними, або полісемічними. Наприклад, порівняймо: Натоптати – 1. Наслідити, забруднити підлогу, ходячи; 2. Скласти щось дуже щільно.Варто зауважити, що багато слів у мові мають не одне значення. Багатозначність слів лежить в основі творення тропів, тобто художніх засобів літератури, таких як метафора, синекдоха, метонімія.Значення багатозначних слів часто залежить від контексту. Як правило, основне, перше значення, в словниках подається першим. Однак в тій чи іншій мовленнєвій ситуації основним може стати і будь-яке значення багатозначного слова.
Наприклад:
1. Не натоптуй мені, щойно замела, витри краще ноги.
2. Якщо постаратися, у цю валізу ще купу речей можна натоптати.
Омоніми
Омоніми – слова, що пишуться і звучать однаково, однак мають абсолютно різне значення.Найпоширеніший приклад омоніма – слово «коса». Воно має кілька не споріднених значень.
1. Коса – заплетене волосся.
2. Коса – інструмент для косовиці, заготівлі сіна.
3. Коса – морська чи річкова мілина.
Таких слів є достатньо багато. Щоб відрізнити омонім від багатозначного слова, слід добрати до нього подібні слова (синоніми). Якщо значення синонімів буде близьким, то слово – багатозначне, якщо ж ні – то це омонім.Найпростіше перевірити значення слова за тлумачним словником, або словником синонімів.
Види омонімів
Вчені виділяють кілька видів омонімів:
1. Прості (лексичні) омоніми – слова, що повністю збігаються у початковій формі.
Наприклад, пара - двоє і пара - газ, лавка - для сидіння і лавка - крамничка.
2. Омоформи (морфологічні омоніми) – слова, які пишуться і звучать однаково в певних граматичних формах. Як правило, до омоформів належать різні частини мови.
Наприклад, «три» (числівник і дієслово наказового способу), вози (іменник у множині називний відмінок від слова «віз») (дієслово у наказовому способі).
3. Омографи (омограми) – слова, що пишуться однаково, але звучать по-різному через наголос.
Наприклад, зáмок (споруда) і замóк (пристрій для замикання дверей), мýка (страждання) і мукá (борошно), óбід (зовнішня частина колеса) і обíд (споживання їжі).
4. Омофони – слова, що звучать однаково, але пишуться по-різному.
Наприклад, роман (жанр) і Роман (ім'я); щоб (сполучник) і що б (сполучне слово і частка).
Синоніми
Синоніми – це слова, близькі за значенням і різні за звучанням. Зазвичай наявність синонімів свідчить про багатство мови, адже вони відрізняються відтінками значення і сферами вживання. Наприклад, синонімами до слова «ходити» є слова: дибати, простувати, дріботіти, шкандибати, дибуляти та інші. Кожне із наведених слів трішки відрізняється від основного – нейтрального слова «ходити». Всі синоніми цього слова об'єднуються у синонімічний ряд або синонімічне гніздо. Як правило синоніми належать до однієї частини мови.Правильне використання синонімів допомагає не лише увиразнити мовлення, а також уникнути тавтології, тобто повторення тих самих або спільнокореневих слів. Знайти синоніми можна у спеціальних синонімічних словниках, які укладаються за принципом рядів, однак слід бути уважним у використанні тих чи інших синонімів, щоб не порушити стилістичної єдності свого висловлювання чи тексту.
Види синонімів
Вчені виділяють кілька різновидів синонімів:
1. Абсолютні синоніми (інколи їх називають ще безвідносними) – слова, що однаковісінькі за лексичним значенням, інколи мають незначні відмінності. Наприклад, сферою вживання. Так «оплески» і «аплодисменти» означають: «Плескання в долоні на знак вітання кого-небудь або схвалення». Проте перше слово більш характерне для побуту, а друге для документів.Часто абсолютні синоніми утворюються від запозичення іншомовних слів. Наприклад «азбука» - старослов'янське, «абетка» - українське, а «алфавіт» - іншомовне.
2. Семантичні (ідеографічні, логічні) синоніми відрізняються одне від одного лише відтінками лексичного значення. Емоційно-експресивно вони приблизно однакові. Наприклад, слово «успіх» має цілу низку синонімів: досягнення, удача, здобуток, перемога, талан, щастя, звершення, поступ, тріумф, рекорд.Кожне з цих слів має своє значення, яке не повністю співпадає зі значенням інших слів синонімічного ряду.Успіх - позитивний наслідок роботи, справи, змагання.Рекорд – найвищий наслідок у якійсь роботі.Тріумф – блискучий публічний успіх.
3. Стилістичні синоніми мають виразно різне експресивне забарвлення і належать до конкретних стилів, обмежені тією чи іншою сферою вживання. Наприклад слово «лице» має нейтральне забарвлення і вживається без обмежень, а застаріле «лик» характерне для поетичної мови, тоді як виразно вульгарне «твар» несе негативний відтінок.
4. Контекстуальні синоніми – цікаве явище в мові, адже зближення за значенням відбувається лише в певному мовленнєвому контексті. Наприклад, не є на перший погляд синонімами слова «високий» і «багатий», однак, коли говориться про урожай, то можна їх взаємно замінювати.
Професійна лексика
Професійна лексика – це слова, що вживаються переважно лише в колі фахівців з тих чи інших спеціальностей для позначення знарядь праці, процесів, інструментів, матеріалів, дій і так далі. Це досить велика кількість слів, однак вони мають обмежене коло вживання і часто зрозумілі лише спеціалістам. Знання професійної лексики допомагає як у створенні образів у художній літературі та засобах масової інформації, так і в опануванні професії.
Наведемо деякі приклади професійної лексики:
- вчителі: класний журнал, педрада, семестр, дошка;
- юристи: позов, судове засідання, апеляція;
- металурги: мартен, домна, вагранка;
- журналісти: шпальта, шапка, інтерв’ю, гранки, монтаж;
- моряки: кок, ют, палуба, щогла, вітрило, якір;
- військові: марш-кидок, атака, дислокація, траншея.
Крім професійних слів, що є частиною літературної мови існує й професійний сленг, відомий в межах галузі або, навіть, одного лише підприємства, заводу чи організації. Для вивчення професійної лексики можна використовувати спеціальні галузеві словники або живе спілкування із фахівцями.
Застарілі й нові слова (неологізми).
Застарілі слова, тобто такі слова, які нині вийшли з ужитку поділяються на дві групи.
Архаїзми – слова, які в процесі мовлення були замінені більш сучасними, оскільки явище, дія чи предмет, який вони називали, широко використовується.
Наприклад, старослов’янське слово «десниця» означає права рука, а «шуйця» - ліва. Тому лівшу в давнину називали «шульгою Багато архаїзмів належать до періоду Київської Русі та часів Козаччини. Тоді спудеї (студенти) зело (дуже) лєпо (гарно) глаголили (говорили) як піїти (поети).
Друга група застарілих слів – історизми. Ці слова виникають і виходять із ужитку разом із певними явищами, соціальними устроями, речами.Князі, джури, виборні, сотники, гетьмани, парторги, комісари – вже давно у минулому. Лише у двадцятому столітті двічі значний масив лексики перейшов у історизми. У двадцятих роках, під час боротьби за незалежність України, зникли з активного вживання царі, князі, купці, управителі, дворяни, так само як і багато назв побутових речей, наприклад, штиблети, гасова лампа, порохівниця, личаки. Натомість постійно виникають і засвоюються мовцями нові слова – неологізми. Проте дуже швидко новостворені слова можуть перейти в розряд активної лексики.
Наприклад, десять років тому неологізмом було слово «мобільний телефон», потім, як мобілки стали поширеним явищем, їм на зміну прийшли «кпк», «смартфони», «комунікатори» з великою кількістю можливостей, таких як «блютуз», «інфрачервоний порт», передачею інтернет даних тощо.
Нейтральна й емоційно забарвлена лексика.
Порівняймо два речення:
1. Автомобіль виїхав за місто в поле.
2. Хіба це автомобіль – це ж равлик якийсь, черепаха, застряг серед дикого поля!
Хоча слова в обох реченнях вжиті одні і ті ж: автомобіль, поле, однак вони відрізняються одне від одного емоційним забарвленням, тобто настроєм, з яким вони вимовляються, почуттями, які вони викликають у слухача або читача.Перше речення складається з нейтральної лексики. До речі, більшість слів саме такими і є. Проте у певних мовленнєвих ситуаціях, як от в наведеній в другому реченні – слова стають емоційно забарвленими. Таке забарвлення називається контекстним або ситуативним. Вміння письменника створити такий контекст, у якому слово набуде протилежного звучання, яскраво демонструє Тарас Шевченко в рядках поеми «Кавказ»:«Слава! Хортам, і гончим, і псарям, і нашим батюшкам царям слава». Вислів «цар-батюшка» або в шевченковій інтерпретації «батюшка-цар» в царській Росії мав позитивне емоційне забарвлення, викликав патріотичні почуття. Проте розташувавши епітет ««батюшка-цар» в одному ряді із собаками, із псарями (тими, хто доглядає собак), автор нівелював величне і пафосне сприйняття царя.
До другої групи емоційно забарвлених слів належать власне слова, які самі виражають почуття й емоції:
1. Назви почуттів: радість, щастя, задоволення, горе, сум, журба, надія, безнадія, любов, ненависть;
2. Слова, що виражають оцінку (негативну чи позитивну): хороший, поганий, добрий, злий, нікчемний, грандіозний.
3. Слова, що набули емоційного забарвлення через афікси (суфікси, префікси – пестливості чи згрубілості): машина, машинка, машинерія, рука, ручище, рученька;
4. Поетична лексика, втому числі й символи: ластівочка, тополя, калина.
5. Слова дитячого мовлення: цяця, ляля, їстоньки, вава.
6. Лайливі слова: дурень, тупака, зараза.
Поняття про стійкі сполуки слів і вирази
Мовлення (на письмі – мова) подібна до конструктора, де деталями виступають окремі слова. В деяких випадках ми користуємось окремими словами-деталями, щоб висловити свою думку, і заміна кожного слова викличе зміну смислу всього речення.
Наприклад: Я працюю на комп’ютері. Ти їхав на автомобілі. Батько зробить фотографію.Проте доволі часто певні слова поєднуються одне з одним і працюють вже не окремо, а в сполуці, які отримали назву стійких.
Наприклад, ми говоримо завжди: брати участь ( до речі, будьмо уважні, не "приймати участь" (як у російській мові), а саме «брати»), дякуємо вам ( так само, не "дякувати вас" (як в російській), мати на увазі, домогтися зрушень тощо.В процесі мовлення деякі надто влучні вислови настільки сплавились, що їх окремо вже є не вживають. Коли говориш слово «байдики» продовження виникає мимовільно «бити». Такі сполуки отримали назву фразеологізмів, або ідіом. До стійких належать також вислови видатних людей, які ще називають крилатими фразами: «Бути чи не бути?» Вільяма Шекспіра, або «Учітесь, читайте, і чужого научайтесь, й свого не цурайтесь…» Тараса Шевченка
Власне українська лексика
Власне українська лексика – це слова, які виникли в українській мові надзвичайно давно, з появою тих понять, які вони позначають. До споконвічної лексики належать слова, що позначають лічбу, назви місяців, дії, частини тіла, спорідненість, членів сім’ї, психічні стани, якості людини, предмети, продукти, тварин тощо. Ось деякі із власне українських слів:Мама, батько, білий, бог (пан), боятися, брат,вересень, весілля, вівторок, відьма, вісім, внук, вогонь, вода, володіти, вулиця,два, двері, двір, день, десять, джерело, дзеркало, дивитися, дід, дім, добрий, дочка, друг, дух, душа, жало, жаль, жати, жити, жито, жувати,завтра, заєць, заздрити, закон, залізо, залоза, заповідати, звір, звук, зелений, земля, зерно, зима, злий, злодій, злочин, знак, знати, золото, зріти, зуб, зять,ім’я, іти, їзда, їсти, їхати, квітень, кров, лазити, липень, листопад, лице, лівий, лід, любити, лютий, мати (дієслово), мати (мама), місяць, молодий, море, мудрий, м’ясо, нагорода, надія, намагатися, наука, небо, неділя, ненавидіти, нести, нива, ніж, ніс, ніч, нога, обід, образ, овоч, один, озеро, око, орати, особа, острів, павук, палець, пам’ять, писати, пити, плакати, плече, правда, птах, пшениця, п’ятнадцять, п’ятниця, п’ять, рана, ребро, рід, ровесник, рука, рух, ряд, сало, свекор, свідок, святий середа, серпень, серце, син, сирота, сіль, сім’я, слава, слово, сльоза, сніг, сон, сонце, старий, сто, сторона, сусід, тато, твердий, творити, терпіти, тиждень, тисяча, товстий, тонкий, убогий, урожай, утроба,хвоя, хитрий, холод, цілий, ціна, черствий, чорний, чотири, чудо,шия, щастя, щебетати, щедрий, щока, юний, яблуко, язик, ягня, ягода, ядро.
Фразеологізми
Фразеологізм – це словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному слову. Наприклад, пекти раків – червоніти. До того ж значення власне фразеологізму не співпадає із значенням окремих слів, що входять до його складу. «Пекти» в значенні «обробляти вогнем» і «рак» - в значенні «тварина, що належить до виду безхребетних» нічого спільного не мають із почервонінням шкіри обличчя людини через хвилювання чи сором.Фразеологізми роблять мовлення виразнішим. Влучнішим, дотепнішим. Єдина з ними біда – фразеологізми не мають правил, їх можна вивчити лише один по одному. Певний вантаж цих висловів ми отримуємо в буденному житті і користуємося навіть не замислюючись. В тестах ЗНО завжди є завдання з фразеології, тому варто поповнювати свій фразеологічний запас або читаючи класику української літератури, або власне фразеологічні словники.
Джерела походження фразеологізмів
1. Народна мова: замилювати очі (брехати), дати гарбуза (відмовити), пасти задніх (відставати). Також сюди входять всі прислів’я та приказки.
2. Стійкі вирази, пов’язані із професією, певним фахом: шитий білими нитками (недоладна брехня) (з мови шевців), товкти воду у ступі ( займатися непотрібною справою ( з мови пекарів), з іншої опери (недоречне) ( з мови музикантів, співаків).
3. Античні вислови, які вимагають знання міфів Давньої Греції: дамоклів меч ( про навислу загрозу), гордіїв вузол ( про нерозв’язну проблему), ахіллесова п’ята (вразливе місце), сізіфова праця (даремна і важка), троянський кінь (прихована загроза), авгієві конюшні (дуже брудне місце).
4. Біблійні вислови: альфа і омега (початок і кінець), випити чашу до дна (довести справу до кінця), притча во язицех (людина з поганою славою), вавилонське стовпотворіння (велелюдне місце).
5. Крилаті вислови як українських, так і світових письменників та поетів: останній з могікан (Фенімор Купер), а судді хто? (О. Грибоєдов), життя іде, і все без коректур (Л. Костенко)Запозичені з інших мов фразеологізми: дивитись крізь пальці (навмисне не помічати чогось), де собака заритий (суть проблеми) (з німецької); бути не в своїй тарілці (відчувати себе незручно), повернутись до наших баранів (повернутись до попередньої теми) (з французької мови), синя панчоха (стара дівка), перейти стежку ( заступити комусь шлях до здійснення чогось) ( з англійської мови), трубка миру (з мови індіанців через мову американських колоністів).
Комментариев нет:
Отправить комментарий